1. Економія на марці сталі внутрішньої трубиЛюди часто обирають найдешевший варіант, не звертаючи уваги на марку сталі і її призначення. Для твердопаливних і пелетних котлів потрібні сталі, розраховані на:
- підвищені температури;
- агресивний конденсат і продукти згоряння;
- циклічні нагріви/охолодження.
Вибір “кухонних” або менш стійких марок приводить до швидкої корозії зсередини: труба може почати “цвісти” й протікати вже через кілька сезонів.
2. Занадто тонка стальТовщина 0,5 мм для внутрішньої труби на твердопаливному котлі — це фактично витратний матеріал. При інтенсивній експлуатації димохід швидко вигорає, з’являються прориви, і трубу доводиться міняти. Для дров, вугілля і багатьох пелет краще відразу закладати 0,6–0,8 мм, а для більш жорстких умов — 1,0 мм.
3. Дешевий або недостатній утеплювач- Низькоякісна базальтова вата може просідати, кришитися, втрачати щільність.
- Тонкий шар утеплювача (умовно 20–25 мм у суворому кліматі) не дає потрібного ефекту — труба все одно сильно остигає.
У результаті сендвіч зводиться до “красивої труби” без реального захисту від конденсату.
4. Змішування компонентів різних системЩе одна помилка — збирати “конструктор” із деталей різних виробників:
- діаметри можуть формально сходитися, але ущільнення й замки — ні;
- стики виходять негерметичними, пропускають дим і конденсат;
- втрачається гарантія від виробника.
Краще брати елементи однієї системи, розраховані працювати разом.
5. Неправильний вибір діаметраСендвіч‑димохід не вирішує проблеми неправильного діаметра:
- занадто великий діаметр → охолодження газів, конденсат, слабка тяга;
- занадто малий → задимлення, перевантаження котла/каміна.
Потрібно орієнтуватися на паспорт котла/каміна й рекомендації по діаметру.