Гофрована туба є якоюсь «пружиною» із залізного дроту, яка обмотана фольгою. Причому останній елемент кріпиться до основної конструкції за особливою технологією. Стінка гофри досить тонка.
Через низьку вартість труби з гофрованого металу мають низьку вартість, але при цьому про них не можна сказати нічого поганого. В даному випадку можна говорити, що за мінімальну ціну ви отримуєте якісний димар.
Це надає трубопроводам із неї такі особливості:
- дешевизну;
- гнучкість;
- низьку вартість установки;
- можливість монтажу поза спорудами;
- здатність до розтягування та стиску;
- можливість облаштування старих газоходів із цегли.
Вони мають дуже швидкий монтаж (вся конструкція з'єднується за допомогою спеціальних хомутів) та еластичність димоходу. Найкращим матеріалом для гофрованої труби є нержавіюча сталь.
Єдиною проблемою гофрованих труб є неможливість використання за високих температур. Саме тому такі димові труби не ставляться на печі та котли, які топляться твердим паливом.
Даний тип сталевих труб має свої мінуси. Через занадто тонку товщину стінок (до 0.1 мм) гофра характеризується невеликим терміном служби. У середньому вироби цього типу можна експлуатувати протягом 10 років. Тому монтувати їх усередині конструкцій допустимо лише в незгоряній оболонці. Необхідно обов'язково забезпечити можливість заміни таких труб.
Гнучкий нержавіючий канал має високий аеродинамічний опір. Тому сила тяги в таких димарях нижча, ніж у гладкостенні аналоги. Створювати газохід із цього матеріалу можна лише для облаштування старих цегляних каналів. При цьому слід пам'ятати, що монтаж даної конструкції зменшить прохідний переріз прямокутного трубопроводу приблизно 25 відсотків.
Гофротруби має сенс використовувати лише для облаштування невеликих ділянок димоходів. Наприклад, для з'єднання котла із газохідною шахтою. При цьому слід відмовитись від застосування гофри для роботи з твердопаливними агрегатами. Оскільки товщина стінки таких виробів невелика.